Укриті сивиною юнаки –
не вигадати більше покарання!
Як плачуть на очах чоловіки –
в житті немає гіршого страждання,
Не марево і не за себе жаль,
на келиху суха скорина хліба,
а серце загорнулось у печаль…
Ідуть у небо в першу чергу глиби!
Та вибухів не чутно в тишині,
хоч душу розриває кілотонна,
і стогони солдатські на війні –
життєві переписують закони.
А сльози чоловічі – як роса,
то на щоках алмази благородства,
виблискують вони на небесах,
їх витерти із пам'яті не просто.
Немає неприродніших картин,
це не вірші, а вже сувора проза,
заплаканих досвідчених мужчин…
Не дай узріти чоловічі сльози!
Безмежний біль, що залишився жить,
а друга не устиг закрить од кулі,
бо послизнувся у останню мить,
і дружба залишилась у минулім.
Серця залізні кращих із мужчин
останнім часом крає чорна туга
і не спасає жодна із личин,
коли рідні привозять тіло друга.
Важка, пекуча воїна сльоза,
що крізь метал проходить ніби масло.
Пішов на небо не один козак,
аби зоря Вітчизни не погасла!
03.02.2019
*За мотивами пісні «Мужские слёзы», музика Тетяни Ярової на слова Володимира Мезецького.
