ПОВТОРИ
Картаю поночі судьбу,
повідую безсонню.
Скажи, що любиш, не забув,
не жди, розкрий долоні.
Рука синиці до снаги,
а інше все – контрасти.
Крутіші стали береги,
боюсь у вирву впасти.
Схрестивши погляд до пори,
ми стали непослушні.
Лист електронний не горить,
згорають наші душі.
Геть спопеляють почуття,
виношують провини.
Лишилась крихта від життя,
а ми шукаєм винних.
Ця прозаїчність відмете
що виринуло снами.
Ми не народимо дітей.
Все буде, та не з нами.
Сумуєм, гноблені життям,
поникло все, відквітло.
Знай, дві короткі свічки нам
дадуть тепло і світло.
Нас не торкнеться забуття,
ми так удвох схотіли.
Частить іще серцебиття –
не відпалахкотіли.
Я, може й справді не права,
чи рим тверда манера.
Кохання все таки слова
ти повтори… іще раз.
