Нашу землю…
Нашу землю, душу й долю
Турки рвали, рвали ляхи:
Закарбовували волю,
Загартовували в цвяхи
То французи, то германці,
То могольські бусурмани –
Пропадали рано-вранці,
Розтавали мов тумани.
Рвали навпіл, рвали косо
По Дніпру і серед степу
Чужоземці отак просто
Шматували кров’ю мапу.
Ворог вічний із залісся –
Звір небачений, жорстокий!
Від шакалів рід їх вівся,
Від початку… кровотоки:
Нас вбивали, катували,
Часто голодом морили,
Рідну мову скореняли,
Душу з тіла виривали,
Нас громили, ми – боролись,
Піднімали хвилі помсти;
Нехватало завжди сили
Ярмо скинути, збороти.
Обзивали нас хохлами,
Малоросами хрестили,
Перехрещували храми…
Ми співали і молились.
Переспівами спасались.
Дивлясь в очі - крили горе…
На зло ворогу сміялись,
Хоч бурлило в душі море.
Як на зло цій дикій люті
Ми – красиві і високі,
Господь творить, плот від плоті:
Чорнобривих, карооких.
Це останній бій з рашизмом.
Їх потрібно доконати…
Охрестили… тепер тризну
Під бандуру…відспівати.
Дякую! Так-то-так, П. Ніно, але є питання до нашої влади, чи хоче вона цього?
Знову степом неофіти
Відривають схід і південь
Сатаністи, сучі діти -
Хазарята, лицедеї!
Так-то-так, П. Ніно, але є питання до нашої влади, чи хоче вона цього? 
