* * *
В розлуці листопади душі студять,
нестерпний холод нівечить обох.
Ми, розчинивши ніжність в сірих буднях,
приречені без ласки на любов.
Нам вберегти б серця від холоднечі,
кохання врятувати у мороз.
Камін погас і холод ліг на плечі,
неспокій розбентежує всерйоз.
Ще про кохання кілька слів дозволю,
щасливими були ми все ж, але…
Не нарікай в самотині на долю,
не нам дістався виграшний білет.
