Відлітають роки потаємно.
Повернути їх нам не дано.
Вишиває нам доля щоденно
Ностальгійно-життєве панно.
На якому дитинства стежини,
Оповиті в рясні кольори.
А магічної юності днини —
У рожево-грайливі тони.
У барвистих виблискують шатах
Незабутні літа молоді.
На червоні відтінки багаті,
Зачаровані ночі і дні.
Поміркована зрілість поволі
Одягає вбрання золоте.
Замережена мудрістю долі,
У часопис здобутки кладе.
Срібні ниті вплітає тендітно
Сива старість у дивне панно.
Відлітають роки непомітно
Й повернути їх нам не дано.
22. 05. 2024 Л. Маковей (Л. Сахмак)