В РОЗЛУЦІ
Не розлюби її, душа твоя кричала,
вона одна тепер, як перст на чужині.
Не церква, а нечиста багатьох вінчала
у Маріуполі, у Бучі, в Ірпені…
Не відвертайся, чуєш, не її провина,
що в пеклі вижила, катам своїм на зло.
Їх в окупації пропала половина,
вона жива, їй трішки більше повезло.
Не покидай, дай їй можливість повернутись
лебідкою з розбитими у кров крильми.
Не смій, через гріхи від неї одвернутись,
без тебе їй не вибратись з полону тьми.
Не зрадь, вона не зрадила тебе ні разу,
і бранкою з катами билась як могла.
Прости і зрозумій, і не носи образу,
знущання біль вона ще не перемогла.
А ти борися, бийся за свободу вдома,
виборюй кожен клаптик рідної землі.
Хай корчить ворогів в агонії судома,
не дозволяй катам підвестися з колін.
Карай грабіжника й ґвалтівника винищуй,
став на ворожих виродках одні хрести.
Прискорюй гідну перемогу якнайближче,
за жінку, за кохану, за любов, помстись!
29.10.2022
ID:
1012351
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.05.2024 18:03:54
© дата внесення змiн: 02.05.2024 18:03:54
автор: на манжетах вишиванки
Вкажіть причину вашої скарги
|
