Ой,зелена дика груша - листопад,
Я до тебе повернуся в зорепад.
Загубив убрання пишне спомин-сад.
Ген калинове намисто сяйвом вряд.
Твоя ніжність найдорожча із порад,
Хай любов моя згадає літній сад…
Повернуся,посміхнуся - впаде град.
Та веселкою засяє листопад.
Літня пам’ять в цю хвилинку навздогад,
Ой, який солодкий спомин, ти – мій лад.
Красиво! 
Дякую, пані Ніночко! 
