Сивіла ніч, останні догорали зорі,
патлаті верби вітер в небо підіймав...
Почався новий день, а буревій на серці
з корінням ліс полов та з ночі невщухав.
Кримезний дуб зламало як ту щепу,
корчі літали нібито сполохані птахи...
Сивіла ніч, зоря в останнє спалахнула, в серце,
а новый день те серце поховав .
