Мене спіткало літо, але душі сніги торішні розтопити йому не до снаги. Від літа, як на згадку, проміння відліта. Я ставитиму крапки, але не там, не там. Я чую його кроки, воно прямує вдаль. Самотності сто років, малинова печаль. 10.07.2018
ID: 798878 Рубрика: Поезія, Iнтимна лірика дата надходження: 11.07.2018 00:37:38 © дата внесення змiн: 11.07.2018 00:37:52 автор: Wiggily
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie