Тікати від буденності,
Так просто втратити себе.
Закритися в невпевненності,
Забути все пусте.
Так мало віри в серці,
А хочеться одне.
Зігрітися від тебе,
Обіймами зігрій мене.
Словами не опишеш,
Не спиниш лютих війн.
Про нього лиш напишеш,
Що втрата сірих днів.
Ти будеш як примара,
Ходити по ночі.
Мов сіра і зимова хмара,
Впадеш, як сніг весні.
Забути неможливо,
І викинути теж.
Як жаль, що ти був мрією,
Моїх кінцевих меж.
