Розсипались в небі зорі-намистинки,
А господар місяць красувавсь вгорі.
Освітили Землю ті малі перлинки,
Щоб ми милувались ними до зорі.
Визирала нічка з-за гірського склону,
Шаллю синьо-чорною укривала світ.
Завела тихесенько ніжну колискову,
Засинав помалу наш великий світ.
Розбишака вітер причаївсь в деревах,
Іноді грайливо листям шелестів.
Схвилював водичку на старих озерах
І на вушко нічці казки шепотів.
А вона у кожне стукала віконце,
Щедро дарувала всім кольорові сни.
Мріяла побачити світанкове сонце
Між густого гілля мудрої сосни.
Крокувала ніченька, як поважна панна,
Слідом сивиною заклубивсь туман.
Залишалась тиші ковдра бездоганна,
Спочивати нічка йшла за океан.
