Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніла Волкова: Вулиця дитинства - ВІРШ
logo
Ніла Волкова: Вулиця дитинства - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Вулиця дитинства

Ніла Волкова :: Вулиця дитинства 
Неширока, мальовнича річка робила в цьому місці крутий поворот, де  затишно розташувалися три наші маленькі вулички під влучною загальною назвою «Зелений Кут». Відділені від промислового району річкою, вони буквально потопали в зелені садів. В нашому степовому краї люди дуже шанували дерева і всіляку рослинність.

Майже в кожному дворі пишались темнолисті вишні, сливи та кучеряві абрикоси, які весною милували нам зір пишним буянням білопінних крон, влітку тішили рясними ягодами, а восени горіли різнобарв’ям яскравого листя.

Замість парканів, усі подвір’я були обсаджені з вулиці розкішними кущами бузку, калини, шипшини, та бузини. Вздовж центральної дороги велично здіймались в небо осокори, тополі, клени та акації.
А скільки тут було квітів! Під вікнами, в палісадах, на клумбах красувались вишукані троянди, пишні жоржини, чорнобривці, айстри, а біля дворів – гордовиті красуні-мальви, всі стіни, пеньки та стовпчики були рясно оповиті блакитними та рожевими квітами «кручених паничів».

Я вдячна своїй суворій долі вже за те, що мені випало щастя зростати в цьому зеленому райському куточку.
Нам, післявоєнній, хворобливій, напівголодній дітворі завжди було там чим підживитись.

З ранньої весни, на стовбурах вишень ми знаходили нарости поживного глею, серед трав – їстівні «калачики», біля берегів витягали з води солодке коріння молодого рогозу, а коли починали плодоносити дерева, проблем з хар-чуванням для нас уже не існувало: там жменька ягід, там декілька цукристих духмяних абрикос, десь ще недозріле, та вже смачне яблучко і ціле море шовковиці. Та і вдома тепер частенько бували на столі смажені карасі, на яких мама навчилася ставити ятір, а ввечері на мене чекала склянка дуже корисного молока від нашої рябої кізоньки Берізки. Але найсмачнішим мені видавався «гостинець від зайчика» - окраєць свіжого, запашного пшеничного хліба. Це був довісок до хлібної норми, яку матуся, відстоявши з ночі довжелезну чергу, приносила із магазину і  говорила, що це зайчик передав для мене.

Та були й неприємні хвилини, коли вранці та увечері матуся, затиснувши мене колінами (щоб не втекла), наливала з великої темної пляшки цілу столову ложку густого смердючого риб’ячого жиру, який я з відразою ніяк не вміла проковтнути, бо він так і просився назад! Але це були єдині ліки, які безкоштовно видавались тоді дітлахам, рятуючи нас від рахіту та інших грізних недугів.
Добре гартувала нас річка, в якій ми, наче ті каченята, хлюпались із травня майже по жовтень .

Зростали ми з братом без батька, хоча це й не було рі-дкістю в ті часи, бо в багатьох родинах батьки загинули на війні, але ж наш – був живий і, пройшовши всю війну, аж до Берліну, не мав жодного поранення! Його, високого, гарного, мабуть, оберігала якась вища сила, як генофонд, щоб було кому збільшувати населення, значно поріділе пі-сля війни та голодомору.

І наш батечко таки сумлінно виконував ту «високу мі-сію», переходячи від одної жінки до іншої, залишав симпатичне, хоч і незаконнонароджене потомство, аж доки, нарешті, втомившись. не зупинився, десь у сьомої жінки, з якою розписався і нажив ще двох законних дітей.

Мій старший брат, мабуть, сумував за батьком, бо крадькома бігав до нього в гості, я ж народилася без нього, не знала його і панічно боялась, коли він іноді заходив до нас напідпитку і ганявся за мною, щоби взяти на руки.

Мама самотужки будувала хату, бо в бабусиній вже не було для нас місця: повернувся після служби в морфлоті мій дядечко. Ми жили в ще недобудованій хаті і мама не хотіла більше приймати батька, який часто приходив до нас, стукав у вікна, двері, навіть стріляв під вікнами.

Одного разу, коли мами не було вдома, брат, якому ледь виповнилось шістнадцять років, швидко зібрав свої речі і, знайшовши мене серед дітвори, сказав:
– Передай мамі, що я поїхав на Донбас.

Хоч і було мені тоді всього шість років, я відчула, що відбувається щось надзвичайне, вчепилася за нього і, плачучи, просила, щоб діждався матері. Але він сказав, що скоро відходить поїзд і поспішив на станцію. 

Потім ми з мамою, задихаючись, пробігли майже три кілометри, встигли заскочили до вагона, з якого виглядав наш Анатолій, попрощались.

Пам’ятаю, як зблідла і відразу постарішала моя гарна матуся. Два дні пролежала вона повернувшись до стіни, відмовляючись від їжі, яку приносила бабуся. І тільки на третій день, коли вночі весь біль вилився потоком сліз, вона підвелася, наче після тяжкої хвороби, і перебувала в такому стані, аж доки отримала листа з Донбасу, що все гаразд. Брат вступив там до ремісничого училища, потім працював у Макіївці, звідти ж його призвали до Армії.

Таким відчайдухом він залишився на все життя. Не ва-гаючись, переїхав з сім’єю на роботу до Кременчука, не прижившись, подався до Ленінграду, маючи будівельну професію, одержав там квартиру, яку потім, коли клімат не підійшов дітям, так же легко покинув і подався до Криму, де остаточно осів у радгоспі-мільонері, що спеціалізувався на вирощуванні рису. Там відразу ж одержав гарний ко-тедж і через два роки вже мав новеньку вишневу «Ладу».
Брат завжди шукав і знаходив, де можна добре заробити.

Я ж була зовсім іншої породи: матеріальні блага ніколи для мене багато не значили, було б найнеобхідніше – і з мене вистачало.
Я була мрійницею і фантазеркою. Рано відкривши для себе захоплюючий світ книг, поринула в нього назавжди.
Читала все, що тільки потрапляло мені на очі, Швидко перечитавши всі книги зі шкільної бібліотеки, записалась у районну дитячу, а з дванадцяти років вже просилась і була записана в бібліотеку для дорослих. Купуючи влітку підручники, я ще до початку занять прочитувала і майже знала їх на пам’ять. Це була моя розрада, мої університети.

В школі була відмінницею і захоплювалась майже всим: літературою, математикою, спортом, малюванням – і ніяк не могла віддати перевагу чомусь одному, то ж, кожен з учителів, котрі проводили позакласні заняття в гуртках, доказував мені, що саме його предмет у мене виходить найкраще і треба йому приділити найбільшу увагу.

Не знаю, чи всі вчителі в ті часи були настільки само-відданими, чи тільки нам так пощастило, бо наші – були фанатично захоплені кожен своїм предметом і віддавали цьому весь свій час, в тому числі, і вільний. Для нас залишалось загадкою: коли вони встигали виховувати власних дітей та займатись домашніми справами?

Коли моя матуся, підірвавши здоров’я на будівництві своєї хатини, померла після тяжкої хвороби та невдалої операції, і я в п'ятнадцять років залишилась практично одна, школа підтримала мене і морально, і матеріально. Та, на жаль, не вдалося мені закінчити школу з моїми улюбленими вчителями та друзями. Разом із сім’єю брата, де я тоді жила, довелося переїхати до Кременчука.
Так закінчилось моє дитинство, та це вже зовсім інша історія.

2012

ID:  506940
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.06.2014 21:54:17
© дата внесення змiн: 23.06.2014 22:02:29
автор: Ніла Волкова

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (800)
В тому числі авторами сайту (16) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..



КОМЕНТАРІ

laura1, 23.12.2016 - 19:53
Кожна Ваша історія, пані Ніло, написана серцем і душею. 12 flo26 clapping І неможливо відірватися. Читаю з великим задоволенням і цікавістю. Бо Ваше життя нагадує життя моєї мами, бабусі і тіточки.
 
Ніла Волкова відповів на коментар laura1, 23.12.2016 - 22:00
Безкінечно Вам вдячна за добру душу, увагу до моєї прози!
Це надихає мене на нові твори.
З посмішкою
 
Dixi, 11.09.2014 - 17:06
12 Зловила себе на думці : А оце ж і є наша історія! Не та, якась надумана, штучна... Ви роками ближче до моєї мами і на початку я ніби чую її розповідь. А далі, чудо, там де Ви розповідаєте про себе "Я ж була зовсім іншої породи..." - це вже я. Ви дуже талановита flo11
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, люба незнайомко! Рада, що Ви так тонко все зрозуміли...З теплом flo36
 
OlgaSydoruk, 24.06.2014 - 14:14
Я утром вспомнила снова ваш рассказ, он действительно классный,у вас живой,не затянутый язык повествования...Читать очень интересно.Хочется узнать,что дальше,...напишите обязательно продолжение,у вас очень хорошо это получается..не поленитесь!. give_rose .
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо огромное за проявленный интерес, Оленька! Я рада. что рассказ вам понравился. Продолжение будет немного позже, т.к. сейчас нет свободного времени, к сожалению.
С теплом
 
Ірина Хміль, 24.06.2014 - 10:59
На одному диханні прочитала Вашу історію! Вразило! Ви, дійсно, сильна жінка!
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Іринко! Приємно, що зацікавились... Чесно, не очікувала.
Щиро. з теплом
 
Любов Ігнатова, 24.06.2014 - 00:13
нелегким було Ваше життя... Ви - дуже сильна жінка, якщо попри все зберегли світлу душу і поезію в собі...
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро, Любонько! Ви так глибоко розумієте і співчуваєте... Це дуже приємно.
З симпатією
 
Ірина Лівобережна, 23.06.2014 - 23:00
Гарно... Згадала дитинство... Всі шкільні канікули у бабусі в селі...
У кожного своя доля, і своя - нелегка дорога... І добре, коли є на кого опиратися... Рідні люди...
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Ірино. за гарний, небайдужий коментар...
Заходьте, булу Вам завжди рада!
 
OlgaSydoruk, 23.06.2014 - 22:23
12 16Це як сповідь... 23 give_rose flo36
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так, Олю! Вся моя творчість - щира сповідь! І я щаслива, що мане читають небайдужі люди.
З великою вдячністю
 
Крилата (Любов Пікас), 23.06.2014 - 22:13
Нелегка історія. 16 give_rose give_rose give_rose friends
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кажуть, Бог дає людині таку ношу, яку вона здатна витримати! Кожен несе свій хрест.
Щиро дякую за відгук! З теплом
 
Патара, 23.06.2014 - 22:11
Не втрималася і, через наругу над очима, перечитала і... Не шкодую!!! ДУЖЕ!!! 12 give_rose
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любонько! Немає слів, щоб виразити, як мене зворушила така увага від Вас усіх! Вклоняюсь Вам, добрі люди!
 
Патара, 23.06.2014 - 22:02
Важко читати з планшета... Приіду додому з відпочинку, перечитаю і коментну. give_rose
 
Ніла Волкова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Любонько! Читайте на втіху!
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Бутылка
Svitlana_Belyakova: - пляшка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  збагнути
Svitlana_Belyakova: - дотлумачити
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - ляскати язиком
Синонім до слова:  Оповзень
Мирослав Хорват: - за́рва (для зсуву глини), шка́рпа (зсув з верхнім шаром грунту і дерев з кущами), бе́рдо (скеля з регулярними обвалами каміння)
Синонім до слова:  Відчуження
Маргіз: - Відчуження - самоізоляція, віддалення, дереалізація, знеособлення, відсторонення, інтравертність. Відчуження - зміна власника або ж володільця, перевласнення, "віджимання" без бажання (тобто без згоди власника чи володільця).
Знайти несловникові синоніми до слова:  Оповзень
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Олекса Удайко: - xoч з лиця воду nий! :P
Синонім до слова:  Відчуження
dashavsky: - Рекет.
Синонім до слова:  Відчуження
Максим Тарасівський: - знепривласнення
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відчуження
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Патя́кати
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внебуття́
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внеча́сність
Синонім до слова:  збагнути
Mattias Genri: - доту́мкати
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Терендіти
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - Файна
Синонім до слова:  говорити
boroda-64: - НЬОРКАТИ
Синонім до слова:  Відповідальність
Окса555: - О, ви перейняли мою ідею написати текст без тексту?
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - гомонiти, балакати, висловлюватися, базiкати
Синонім до слова:  збагнути
Пантелій Любченко: - Доінсайтити.
Синонім до слова:  Вічність
Пантелій Любченко: - Те, що нас переживе. Кінця чого ми не побачимо.
Синонім до слова:  Вічність
Софія Пасічник: - Безчасовість
Синонім до слова:  Відповідальність
Маргіз: - Відповідальність - трудоголізм, працьовитість, самопожертва, здатність брати на себе найскладнішу роботу, максимальна витрата власних ресурсів часто - перебирання на себе чужої роботи, або ж - один за всіх.
Синонім до слова:  збагнути
valentinaaaa: - Я Валентина Ярошенко, так сталося, що тепер Валентина. Valentlna.... Валентинааа.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відповідальність
Enol: -
Синонім до слова:  Новий
Neteka: - Незношений
Синонім до слова:  Новий
oreol: - щойно виготовлений
Синонім до слова:  Навіть
oreol: - "і ..."
Синонім до слова:  Новий
Іван Українець: - відроджений , оновлений , небуденний , розквітнений
Синонім до слова:  Бутылка
Пантелій Любченко: - Пузир.
Синонім до слова:  говорити
Іван Українець: - Цвеньками , теревенькати , тринькати , барабанити .
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie