Я відкривала серце сотні раз,
В нових очах шукаючи розраду,
А там - лише зухвальство напоказ,
Із присмаком гіркого мармеладу.
Я щиро вірила облесливим словам,
Що полином всипали ніжну душу,
Та слово ваше - то дешевий крам,
Ціну його ховати вже не мушу.
Блукаючи між стеблами образ,
І кожен раз надіючись на чудо,
Я твердо вірю, що настане час,
Коли розкаєтесь й омиєтесь від "бруду".
