Залетіла пташка у вікно
і щебече ніжно-ніжно.
Хоче розказати щось мені,
й часом поглядає трішки "грізно".
Запитав: "що трапилось, скажи?",
а вона мені: "цвірінь-цвірінь".
Ти мою кохану віднайди,
й передай, що я люблю Її!
Мабуть зрозуміла, полетіла.
Ох же ж і розумне пташеня.
Я тим часом в спогади полинув,
в спогади, де тільки Ти і я.
Моя пташко, чом Ти так далеко?
Що у Тебе зараз на умі?
Як же хочу я зробитися лелекою,
й полетіть туди де зараз Ти.
Хоч не можу бути зараз поряд,
та в моєму серці Ти завжди!
Поруч я буду настільки довго,
як цього захочеш Ти.
Задрімав і Ти мені приснилась,
що прийшла до мене на зорі.
І душа моя Тобі відкрилась,
аж пробіглися "мурашки" по спині.
Втратив відчуття де сон,
де жорстока настає реальність.
І не знаю я, прокинувся чи ні,
це життя, чи просто віртуальність?...
