Треба йти.
А хтось не пускає,
стукоче і жме, гукає
здалека і махає
рукою.
Треба бігти.
Подалі від ілюзії
щастя.
Збирати усі речі і
хапати ручку дверей .
Треба їхати,
бо через 5 хвилин потяг,
А потім іще пройти
до найближчої аптеки.
Небезпеки кругом
і речі круговертю.
Довіритись попутчикам
і викинувши до калюжі
усе, що залишилось,
повернутись.
І нарешті- збрехати, що то
було востаннє.
