UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лада Квіткова: Чарівні Брати. Казка Ч2 - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Лада Квіткова відповів на коментар Надія Тополя, 04.12.2025 - 21:01
Справді ? Дякую))) але ще не кінець. Я взагалі не можу придумати як викладати такі довгі речі . Щоб вони читались . Окремо чи разом чи серія .
Надія Тополя відповів на коментар Лада Квіткова, 04.12.2025 - 21:41
Я думаю можна частинами, так як розповідь, кожний кусочок сюжета окремо.Як серію.Натхнення вам  
Лада Квіткова відповів на коментар НАСИПАНИЙ ВІКТОР, 04.12.2025 - 20:41
Спасибі за увагу )) привіт вам
Лада Квіткова, 04.12.2025 - 10:02
Будете читати задом на перед )))Додала початок тут, щоб не шукали. Чарівні Брати Як образиш ти сусіда - Дочекаєшся біди: Жили десь чотири діда Один одному брати. Чимось схожі, чимось різні, Чимось зовсім не як всі. Їх характери залізні, Кожен при своїй красі. Мабуть за царя Гороха, Ця історія була, Де стоїть гора Тотоха На окраїні села. Там були місця таємні, Можна досі їх знайти, Жили люди там приємні, Майже геть такі як ти. І брати були звичайні, Тільки трохи чарівні, Аж до річки - до Почайни, Добігали за три дні. Сил було у них багато, і років за 300 літ, Було срібло в них і злато, І сімсот, на всіх, чобіт. Дивовижний цей присілок Було важко всім знайти, У деревах (не для білок) Побудовані хати. І здавалося бувало, Що хати росли з дерев, Щось із вікон парувало І гарчало наче лев. Та тобі відкрию друже, Я секрети цих братів, Бо тобі вже не байдуже, А мені так поготів. Як то водиться на зиму, готувались до морозів, (Перейду на іншу риму, Бо в віршах не так як в прозі). Та зима прийшла скоріше ніж завжди, Розбігалися всі звірі хто куди, І ліси тремтіли наче ті зайці, Стало білим все неначе в молоці. Виявляється зима була жива, І прийти вона хотіла у жнива, Та брати не дали їй зайти в село, Аж тепер усі дороги замело. А була така ще дивина, Ці діди міняли імена, І на час, що трапилась біда, Від імен не стало і сліда. А до того, все було на спіх Називали хто коли як міг. Світловиром першого всі кликали, Діти вуса білі його смикали, Ну а він усе казки розказував, І чару як жарити показував. Добромиром називали іншого, Був молодшим братом він від більшого, У чару духм‘яних трав Тотохових, Нарізв й грибів кидав порОхових. Всетознаєм був їх третій брат, Знав всі мови світу він підряд, І пташиний різний диво-спів, Переклав на мови всіх світів. А четвертим братом був Олесь, Знав магічний світ він геть увесь, Примовляв, пришіптував, спі |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
