Мотор шепче, авто мчить на північний схід,
Щоб зігрів твоє я серце нині на обід.
За вікном мелькають тіні золотих дерев,
І блищать на сонці хвилі голубих озер.
Я приїду, моє сонце, й обніму тебе,
Вже без тебе в цьому світі і нема мене.
Твоя усмішка так манить у далеку путь,
Я тисну на газ сильніше, поспішаю - жуть.
Поворот крутий спереду, а за ним підйом,
Ти мене зігрієш, люба, лагідним теплом.
Тут козуля вибігає з лісу молода,
І свистять у тиші ночі мої тормоза.
Все, на щастя, обійшлося, я зреагував,
Лиш козулі хвостик капот причесав.
А я їду собі далі, музика звучить,
І все ближче відчуваю цю щасливу мить.
От і місто горить твоє у нічних вогнях,
А у грудях серце б'ється, мов у клітці птах.
Я надіюсь все здійсниться із тобою в нас,
І у гори та на море нас помчить Пегас.
Чорне море, Кримські гори, сонечко пече,
Хвилеріз великі хвилі дрібнить і січе.
А пісочок гріє в ноги і лоскоче їх,
Гомін чайок в синім небі і веселий сміх.
Кукурузка і креветки, біле пиво є,
А ти грієш свій животик, Сонечко моє.
Живописець, він ж фотограф, зупиняє мить,
І це фото уже в рамці на стіні висить.
Пролетів наш відпочинок і монети вже на дні,
А це перше наше літо сниться ще мені,
Бо життя проходить наше, кулею летить,
А у пам'яті зосталась ця щаслива мить.
ID:
1022877
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.09.2024 14:46:30
© дата внесення змiн: 31.01.2025 21:55:14
автор: Горбаль Василь
Вкажіть причину вашої скарги
|
