* * *
Зірвана і висохла ромашка
пелюстки не вирівняє знов.
Не дивуйся, як зненацька пташка
стукне у зачинене вікно.
Час, як постріл. Ти клянешся іншій,
кличеш у незвідані світи.
Не дивуйся, що вчорашні вірші
втратили реальність і мотив.
До розлуки слів знайшла бездоння,
їх мені порадила зима.
Не дивуйся, що моє безсоння
попри все, дописує роман.
30.01.2024
Як завжди, чуттєво 
