І.
Я глузд, любов і славу мав,
Був повен сил бурливих,
Мій келих рідко спочивав,
Знав ласку форм я милих;
В очах красунь я душу грів
І серце моє квітло,
Всіх даних смертному дарів –
В моєму блиску світло.
II
На пальцях дні рахую ті,
Де хоч би щось лишилось,
Щоби затримало в житті
Мене земним хоч чимось;
Ні дня не знав, ні хвильки я
Без гіркоти в утіхах,
І в сяйві мав передчуття,
Зловісні тіні лиха.
ІІІ
Від змій нас здатні вберегти
Закляття й флейти звуки,
Та як змію прогониш ти,
Що гасить серця стукіт?
Пуста їй музика гучна
І слів потік до Неба,
Кусає завжди нас вона,
Душі ж терпіти треба.
All Is Vanity, Saieth The Preacher
Poem by George Gordon Byron
I.
Fame, wisdom, love, and power were mine,
And health and youth possess'd me;
My goblets blush'd from every vine,
And lovely forms caress'd me;
I sunn'd my heart in beauty's eyes,
And felt my soul grow tender:
All earth can give, or mortal prize,
Was mine of regal splendour.
II.
I strive to number o'er what days
Remembrance can discover,
Which all that life or earth displays
Would lure me to live over.
There rose no day, there roll'd no hour
Of pleasure unembitter'd;
And not a trapping deck'd my power
That gall'd not while it glitter'd.
III.
The serpent of the field, by art
And spells, is won from harming;
But that which coils around the heart,
Oh! who hath pwer of charming?
It will not list to wisdom's lore,
Nor music's voice can lure it;
But there it stings for evermore
The soul that must endure it.
ID:
996843
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 23.10.2023 21:06:47
© дата внесення змiн: 31.10.2023 14:14:09
автор: Віталій Гречка
Вкажіть причину вашої скарги
|
