***
Чого тільки ти не бачило, сонечко,
допоки не відпочивало вночі?
Залляту нещастями, злиднями землю,
неправду і кривду, в крові перначі.
Це ж ти до людей простягало проміння,
а ті смолоскипи жбурляли до стріх
і в зблисках зловісних ховались від Бога,
неначе можливо сховати свій гріх.
Та зранку ти сходило знову і знову
над праведними і злочинцями теж.
Десь жевріло, десь пломеніло суворо,
і від вавілонських нахилених веж
з’являлася тінь та пірнала в сторіччя.
А ти забувало, немовби живе,
ті царства, народи, ті битви, чекало,
чи виплекать щастя не зможеш нове...
25.05.2023.
