Ще одна осінь -жовта сльоза..
Смерть несподівана--шрамом на серці.
Близькі відходять, не вірить душа.
Отвір на серці який не зростеться..
З року на рік усе більше тих дир
Серце мов сито сльозу не спиняє.
Смерть ненажерливий жадібний звір...
Клацають щелепи -біль не минає..
З часом минеться ..переболить..
Рідним є важче -бо біль цей навіки.
Наше життя тільки вічності мить.
Так і живемо.. ми люди -каліки.
Так і живемо..не вірить душа
Смерть заперечити прагне щосили.
Ще одна осінь як жовта сльоза
Комусь відміряно...нас ..не пустили.
