– З днем народження, подруго! Ось і зустрілися знов!
Непомітно так рік відлетів білим птахом у вирій.
На прощання змахнув таємничо-містичним крилом,
А на згадку лишив сторінки́ незабутніх історій.
Нами пройдено безліч стежин і великих доріг.
Різні долі у нас і шляхи, що призначені, Богом.
І на цьому путі нашу дружбу, немов оберіг,
Ми несли крізь роки, зігріваючи, лагідним словом.
Розмаїте життя!! Все кудись поспішали роки.
З ними разом і ми намагаались потрапити в казку.
І дарма, що услід завівали нам різні вітри,
Вдячна знову і знов за, даровану долею, ласку.
За святкову цю мить! І за пройдені нами літа,
Що нам грали то блюз, то романс, то набридливі гами.
– Тож, підіймемо, подруго, келих п'янкого вина
За твою в небі зірку, що світить з небесного храму!
Хай ще довго сіяє, яскраво освітлює шлях.
Лине пісня пташина в багряних загравах світанку.
Ніжні квіти чарують твій погляд в зелених гаях.
Тепле, лагідне сонце стрічає тебе біля ґанку
Хай щастить повсякчас! Зичу затишку, спокою, благ!
Хай дорога твоя лиш яскравою стрічкою в'ється.
Завжди радісним променем усмішка сяє в очах
І в любові сім'ї рівно й довго ще серденько б'ється.
06. 02. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)