***
Небо розкопане глибоко,
наче бульдозером.
Бачу між хмар перевернутих
блискає озеро,
берег кохається в квітах
та врунистих травах.
Виткався раю окраєць.
А це вже цікаво!
Нащо Творець відкриває
святу таємницю
в час, коли всім окрім мене
так солодко спиться?
Іскрами сипле наждак –
знати точаться й вила.
Зважує вчинки Всевишній:
на що заслужила.
Озеро гріє блакиттю,
то супиться в хмарах.
Не відмолюся,
якщо заслуговую кари.
27.07.2018
Дякую, Таню!
