Їх зустрічі, жадані й часті -
Уява, в час її безсоння,
Таємного крихкого щастя.
І гаряче стає долоням...
Ім'я його цілують губи...
Співають всі клітини тіла,
Як ніби - він її голубить,
Так ніжно і зніяковіло.
І п'є вона солодкий трунок
П'янких цілунків божевільних...
А ніч веде свої рахунки -
Дощем холодного похмілля.
Змиває ранок ту уяву,
Немовби кличе до причастя...
І тільки в ніч його поява
Їй знов дарує крихти щастя.
