Стікають дні у дні
як грізних гір потоки
Несуть священну брану
й сірий бруд життя
І може хтось високо
несотворним оком
Відділить з них
моє сакральне я
Несуть неозираючись
щоб напоїти всі буття долини
На всіх місцях
де спраглі трави ждуть
В час сингулярності
від віку і до нині
Ще ненароджені
давно вже були тут
