***
Дивлюся фільм про зраджену весну:
коли вона, покинута снігами,
іде дерев тремтячими ногами
у березневу темінь навісну.
Ламає кригу рук - шугу ріки
(це – крупний план),безумствує струмками,
то на схід сонця молиться гілками,
то шле прокльони зграями граків -
аж поки у безсиллі задріма.
Красу ж її – ні вкрасти, ні сховати.
Прокинеться, вдягне квітневі шати
і запливе у сонце, як в лиман.
Дякую, Олексо, що завітали. Квітневі -на зразок - травневві. себто -які?, а не кому весна щось одягне.Можливо, я написала незрозуміло, то вже мінус мені як автору.Дякую, що прочитали.