Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Віталій Назарук: Роси дитинства - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Іванова, 12.10.2012 - 18:27
І тумани синенькі, що стелились над Бугом,Це моя Батьківщина, моя рідна земля. А від цих рядочків Ваші прекрасні вірші для мене ще й такі близькі.. бо і я над Бугом.. Тетяна Горобець (MERSEDES), 12.09.2012 - 22:58
Душевно,щиро з любовю... Любов до рідної матінки - Землі має бути у кожної людини!!!Яке щастя людини це повітря вдихати І маленьким робити перші кроки свої, Усім серцем кохати, хліб ростити і жати, І щоднини радіти, що живеш на землі. Чудові рядочки, ними все сказане...
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Таню! Так, це дійсно щастя жити на землі! Вразлива, 11.09.2012 - 11:15
Дуже гарно описана любов до землі людини, яка виросла в селі і спостерігає усю красу ранкову і ріст хлібини, що вже потім буде на столі. Наталя Данилюк, 10.09.2012 - 22:21
Яке щастя людини це повітря вдихатиІ маленьким робити перші кроки свої, Усім серцем кохати, хліб ростити і жати, І щоднини радіти, що живеш на землі.-це дійсно щастя-топтати росу рідної землі! Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, Наталю за теплі слова! |
|
|
||||||||||||||||||||||