Мої роси дитинства – діамантові роси,
Порепані ноги, що збивали росу,
Трави свіжі на лузі, що лягали в покоси
І які до схід сонця вже втрачали красу.
Білі хмарки ранкові, чисте небо над лугом,
Пісня жайвора вранці, що родила зоря,
І тумани синенькі, що стелились над Бугом,
Це моя Батьківщина, моя рідна земля.
Яке щастя людини це повітря вдихати
І маленьким робити перші кроки свої,
Усім серцем кохати, хліб ростити і жати,
І щоднини радіти, що живеш на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363270
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2012
автор: Віталій Назарук