Твої очі — діаманти!
Годі серцю вже дрімати!
Твої очі — ясні зорі.
Що освічують простори
І душі, і мого тіла,
Бо любов — велика сила!
Бо любов — небес знамення,
Бо любов — це откровення,
Що несе тебе в висотах -
Неземна вона істота.
Твої очі — синє небо...
Я повітряний до тебе
Мчу-лечу із поцілунком,
На губах краплинка трунку,
Що жадає заіскриться…
Серце стукає і б'ється...
Серце битися не хоче,
Як не гляне в твої очі.
Твої очі — це натхнення...
Нове радості учення...
Душу мою окриляє,
Бо вона, вона кохає!
Бо вона, вона співає!
Їй на світі меж немає!
Нам на світі меж немає,
Бо душа, душа кохає!
Марю, марю дні і ночі...
Твої очі… Твої очі…
"...Серце стукає і б'ється...
Серце битися не хоче,
Як не гляне в твої очі..." -- цікаво... якимось відтінком, чимсь невагомим і невловимим Франкову лірику нагадали мені...
Віктор Фінковський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
