Спокій витканий із шуму ріки
Гаптований жовтогарячим листям
Вітер здуває з дерев тендітні краплі дощу
І розносить аромати ніжні, осінні
Ми удвох тільки небо і хмари над нами
Зігріває руки подих пряного чаю
Розливає по тілу смак мʼяти й тепло імбиру
А серця ледь шепочуть : «КОХАЮ».
В твоїх локонах подих весни
Він завжди був таким в памʼяті мого тіла
Крізь віки невидимі золотисті струни життів
Ми знов віднайшли, а забуті голоси знову ожили
