Без тебе мовчу...
Без тебе я дюни Сахари пустелі
що пну́ться у небо на паралелях
і падають вниз біля плямок сліпих...
( поверхня гладенька для каменю — гріх )
Я білий уламок, не стертий ще іншими
маршрут, ніби ві́хами, озна́чую віршами
На білій стіні галереї мите́цької
у рамці я — пляма
у вузлик
заве́рчена...
На білій стіні галереї Просвітництва
я фотокарти́на, затерта графічними:
малюнками
ри́сками
комами
плямами...
Я ніби і я
тільки чорна
кульгава...
Без у́смішки й сукні я — бу́день
я — бу́день
не свято, не фест — я пустеля
я дюна
Чекаю на вітер зі Сходу на Захід
торка́юсь не тіла
торка́юсь думка́ми до скриньки Пандори із написом "Спогад"
до кінострічо́к зафільмо́ваних но́чей
до кінострічо́к поцілунків і до́торків
Без тебе мовчу
Без тебе я зло́млена...
