ДРУКувати
аби
розпоВСЮДИти
інФОРМАцію
якнайшвидШЕ :
"МОСКВА
АТАКУЄ...
ЛЮДЕЙ
ЯРМО
РАДЯНСЬКЕ
ЧЕКАЄ...
ИМПЕРИЯ -
НЕСТЕРПНА...
ШУКАТИ
ПОРЯТУНКУ
ИСТОРИЧНОГО !"
телеграма -
атрибут
лихоліття
"ь".
У 2012 році львівське видавництво "ПАІС" випустило унікальну книгу спогадів друкарки Головного Осередку Пропаганди ОУН - УПА Дарії Малярчин - Шпиталь " І СТАЛИ НАМ ТІ НАШІ ГОРИ ТВЕРДИНЕЮ У ЛЮТИЙ ЧАС".
Пані Дарія (позивні "Шпиталь", "Дарка") - уродженка села Корчин, що на Львівщині. З 1945 по 1949 рік була в підпіллі. Буремні події того страшного відтинку часу закарбувалися їй на усе життя.
На сторінках цього історчного видання учасниця боротьби українського національно - визвольного руху 1940 вих років згадує, як формувався її світогляд, учнівське захоплення пластунським вишколом, ризиковані операції зв'язкової УПА, підпільні будні друкарки, кухарки, медсестри ГОСП, болюча втрата коханого нареченого, керівника Служби Безпеки ГОСП - Івана Корчинського і матері - Софії Малярчин, етап легалізації та арешт каральними органами м г б (лютий, 1949 рік), поневіряння по тюрмах Турки, Дрогобича, Львова.
Смерть чатувала на підпільницю кожної наступної миті. Наприклад, навесні 1946 вона аж 5 разів перехворіла на тиф, а вже літом того ж року з пістолета ненароком прострелила собі ліву частину грудей з вильотом поміж лопатками. Однак дивом вижила, аби розказати нащадкам про наш воістину легендарний незабутній героїчний Спротив комуністичному ненависному режиму із москви.
Читач чи не вперше дізнається про маловідомих широкому загалу місцевих подвижників - сміливців.
Герої цих зізнань, як і сама авторка, - це люди котрі не боялися думати, говорити й робити - одне і теж. Не боялися боротися за свої переконання. Їхні думки, слова і дії були єдиними. А це найголовніше правило вільної, щасливої людини. Це правило переможців, а не рабів.
