Протоптана стежка веде через ліс.
Звивається, наче змійка.
По стежці, задерши допитливий ніс,
Іде семирічна Надійка.
Крокує густим лісовим віражем,
Тоді як Надійчина мама,
Озброївшись гострим кухонним ножем,
Схилилася над грибами.
Зійшла зі стежини, почовгала вбік,
Повз тіні дубів-гігантів.
Не знає Надійка, що в лісі торік
Були рубежі окупантів.
Проворливий вітер нарощує рев.
Радіє щаслива дитина.
Ви вже́ здогадалися, що між дерев
У листі захована міна?
