*****
У мить, в якую я тужу,
Собі самому я кажу:
Даремно гірко не тужи,
Сил наберися й покажи
Велику силоньку свою
Злим почуванням у бою
Супроти них, аби навік
Здолати їх і вже повік
Із ними важко не тужить
На цьому світі жодну мить.
В тім, що до даної мети
Дійдеш, не сумнівайся ти,
А йди невпинно, і дійдеш,
Якщо усіх сил докладеш,
Їх розбудивши, мов зі сну,
Як сонце збуджує весну,
Щоб квіти розпустили цвіт
На весь довколишній цей світ.
Здолавши темні почуття
Без жодного вже вороття,
Впустивши світлі назавжди,
Тоді ніколи ти біди
Уже не будеш зазнавать,
Бо всьому зможеш раду дать,
Йдучи дорогою життя
І роблячи все до пуття,
Хай що б на ній ти не робив,
Аби лише у щасті жив,
Для чого в світ і народивсь,
І щастям з іншими діливсь.
Євген Ковальчук, 16. 03. 2021
ID:
1033370
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.02.2025 19:26:11
© дата внесення змiн: 16.02.2025 19:26:11
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
Оптимістично!
