Світла пам'ять чоловікові
І знову вкотре я пишу тобі листа.
А за вікном суцільна мжичка і сльота.
В очах моїх бринить непрошена сльоза.
Туманом сивим огортає пустота.
– Чому так рано ти пішов у засвіти?
Лише приходиш у мої бентежні сни.
А навкруги відлуння хижої війни.
В повітрі розпач і незлічені хрести.
– Як далі жити і куди мені іти?
Стежини наші замели давно вітри.
Рясніє знову первоцвітами весна,
А я назавжди залишилась без крила.
Летять за обрій наполохані літа.
Яскравий день міняє ночі темнота.
Лиш уві сні до тебе стелиться тропа.
А зранку знову зустрічає самота.
І знову вкотре я пишу тобі листа.
Між нами вічності печатка потайна.
Лиш зберігається в шухляді давнини,
Застиглий в часі, образ нашої весни.
08. 03. 2024 Л. Маковей (Л. Сахмак)
