Дихнуло далеким дощем,
Грушевий посипався цвіт,
Та світ не второпав іще,
Іще не оговтався світ...
На варті криві димарі:
До ранішніх зір - аніруш!
Як болісні вигини брів,
Посічене гіллячко груш.
Коли о вечірній порі
На заході шириться мідь,
Не журяться груші старі,
Бо їхнім синам не болить.
Яка ж то весна цьогоріч!
Скидаються брови-гілки -
І падає, падає в ніч
Грушевий, білявий, легкий...
