Гур-гур, гур-гур, гур-гур , лунає серед ночі.
Гур-гур, гур-гур, гур-гур, шепочуть жорнови.
Пшениці жмені дві, а діти їсти хочуть
І на печі лежать, ледь- ледь живі старі.
Гур- гур ,гур-гур,гур-гур, вже сиплеться мукичка.
Закриті міцно двері, на ляду і замок.
У мисочку налили тепленької водички
І швидко замісили сіренький пиріжок.
Жар у печі всміхається, немов усіх загукує:
-Давайте хліб до мене! Я хутко запечу .
І всі сидять на припічку, тихенько матір слухають,
Як та бідненька молиться і плаче у кутку.
Кида до печі пір‘я, щоб пиріжком не пахло
І на годину цілу, піч хлібчик зігріва.
І на цей час у хаті, неначе все затихло,
Бо завдяки тим жорнам, родина ще жива.
Святе їство дістали, на хусточку поклали.
Ділили на частинки, щоб порівну усім.
Всі крихти у долоньку, дали найменшій донькі.
А жорна закопав, у землю дід Максим.
26.11.22р. Олександр Степан.
ID:
966792
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.11.2022 17:02:58
© дата внесення змiн: 27.11.2022 17:05:54
автор: Степан Олександр
Вкажіть причину вашої скарги
|
