Знову й знову країна в руїнах.
Скільки можна топтати, глумити!
Стогне в ранах моя Україна
І рашисти не в змозі скорити.
Дух у спадок ще той, козацький,
А від прадідів, - воля і сила.
Ворожу навалу зненацьку*
Козача звитяга скосила.
Тому й мова у нас солов'їна,
Пшеницею світ весь годуєм.
Співуча і горда моя Україна
За неї життя не шкодуєм.
І ракетами не залякати,
Нехай темрява згине навіки!
Збройні Сили орді не здолати,
Не скорити Вкраїну довіку.
Бо незламні у нас Герої,
Непоборні в боях солдати.
Перемогу здобудуть в двобої,
Щоб пишалась Вкраїна-мати.
*Зненацьку - тут раптову, несподівану.
