А я тоді в твоїх очах пливла… .
Пливла недовго, й раптом, потонула.
Троянда щастя в серці розцвіла.
А як це сталось, я і не збагнула.
Блакитні очі, наче небеса,
мене несли у невідомі далі.
Весь світ заполонила їх краса
та розсівала сонячні спіралі.
Палав любов’ю вогник теплоти
і щастям наповнялися години.
Чарівність днів вдихнув у мене ти
І все життя піднялось до вершини.
Як подих наших ніжних почуттів,
розсіювались зоряні потоки.
І завмирало все уже без слів:
збігали тижні, місяці та роки.
Ті очі через всі мої літа
сіяли дивовижними вогнями.
У них теплилась мрія золота,
трояндовими звита пелюстками.
І тільки стукіт серця зберігав
цю тайну, не довірену нікому.
Бо вперше і назавжди, покохав
й з’єднались долі в подиху одному.
