дві краплі стікають від гострих ключиць
важкі і округлі, наповнені світлом
милується місяць і блідо мовчить
від заздрощів, що не для нього налито…
торкається сяйвом волосся і пліч
соромить промінням цнотливий трикутник
той місяць зрадливий закоханий в ніч
та іншої ради готовий забути...
заплющені очі, солодкі вуста...
розквітнули стегна в густому чеканні
на мить одкровення, а правда проста -
самотня, як ніч, і на жаль - не остання
не пити нікому її наготи
метеликів вій об щоку лоскотати
не суть, не судилось, не стрілись світи...
і краплі стікають на простиню... спати...
музичний фон - мінусівка «the silence» Manchester Orchestra
Цікаво, а про чоловіка ТАК написати? Чи русали від самотності не страждають?
(щоправда, тої естетики вже не буде - в нього, бідного, ні крапель, ні трикутника, і місяць навряд чи на нього спокуситься...)
Гармонійне поєднання краси, жіночності і суму самотності, я б навіть сказала, античної краси, оспіваної поетами і художниками. Прекрасний твір, найкращий, що читала останнім часом, вартий найвищої оцінки, на мій погляд.
Ulcus відповів на коментар Натаsha, 26.07.2021 - 18:34
ох, як же приємно читати такий коментар!!! дуже-дуже дякую вам!
Я слухаю вірш і аж серце тремтить,
Знов хочеться в юність вертатись,
А розум шепоче:"Ану, вгомонись"
Спати.
Спасибі за вірш. В ньому стільки і пристрасті і
невимовної жаги життя, отого повноцінного жіночого
щастя.А голос заворожує.Щастя Вам!
Ulcus відповів на коментар Амадей, 27.06.2021 - 10:01
допоки в серці ніжний щем
якщо тремтить душа жагою
тоді не варто спати ще
і - геть самотність, вас-бо двоє!
дуже люблю поетичні відгуки. величезне дякую вам за побажання! навзаєм - незгасної любові!❤