Дозволь мені прийти в твою бентежну ніч,
Торкнутись серця серцем легко, ніжно.
Натомлених років впаде імла із пліч.
Хоч не свята, немає в мене німба.
Дозволь з ранковим сонцем пестити тебе,
Щоби душі тепло моє зігріло,
І щоб любов дістала до дзвінких небес,
Летіла птахом знову легкокрилим.
Турботи денні розділити й суєту,
В погожий вечір в тиші обіймати
Дозволь мені, із щастя я вінок сплету,
Палає поки серця мого ватра.
Інколи буває так в житті,
Плаче душа і серце крає.
Не залишайся на самоті,
Доля тебе сама відшукає.
Дякую тобі, дорога Світлано за чарівний
вірш!Щастя тобі безмежного і кохання взаємного! Гарного осіннього настрою!
