|
До чого йдемо, любі друзі?
Гуляє привид по окрузі,
Зневіра, настрій до життя ,
Довіку вимучене буття?
Колись давно станки гуділи,
Всміхнені лиця,так раділи,
Люди трудились і старались,
На життя краще, сподівались.
А нині ж вітер завиває,
Немов голодний вовк шукає,
Що розтрощити в його силі?
Старим спинити… не в їх стилі.
Із сумом дивляться на зорі,
Що кляті творите,ви морди ?!
І защемить серденько в когось,
А хтось загне, матюк, аж вголос.
Це все здійметься в піднебесся,
Розвіє вітер з пересердя,
Були часи, співав з станками,
А хто загоїть, людям рани?
А трудівниця в фартушкові,
Шука надію в кожнім слові,
Мо» не зруйнують,а відновлять,
Напевно ні, то все лукавлять.
І гірка скотиться сльозина,
Мабуть покине дім дитина,
Й поїде в найми виживати,
А, як же батько, як же мати?
Як же династія, надія?
А чи й здійсниться батьків мрія,
Зморена ненька, аж заплаче,
Життя набридло, як собаче.
Здригнуться хмари, темно сині,
По цехах всюди, чорні тіні,
Стечуть з дощем, підмиють стіни,
Прийме земля - цей жах, руїни.
Як те чиєть зламане життя,
Чому нема в ньому майбуття,
За все це хто, відповість, скажіть?
Хто країну, вчив так не любить?
Щоб довести, все, аж до краху,
Чому не йдем, ми іншим шляхом?
А вітер чує, притих, мовчить,
Люд у тумані, неначе спить,
Скажіть, як можна, так далі жить?
Люди просніться, врешті від сну!
Себе спасіть і всю родину!
І нашу славну Україну!
12.09.2020р
ID:
889233
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.09.2020 10:08:08
© дата внесення змiн: 03.08.2024 21:04:51
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
