|
Розчинився у повітрі, п`янкий запах м`яти,
А горобчики цвірінькають, жваво вдовж хати,
Ото літо, насолода, всім радість приносить,
І вона, життям тішиться, як сонечко сходить .
Все ж думки, як п`явки діють, аж сльози на очах,
Була молодість яскрава, літала на крилах,
У одній кімнаті нині, у вікні шмат неба,
А у другій лиш сопіння, в діда ж до сну зваба.
Вить по хаті, немов привид, муха залетіла,
В голові рій копошиться - жити так хотіла?
І не снилось й не гадалось, підкралася старість,
Он сусідка молоденька, охоплює заздрість.
Відспівало тепле літо й весна - красна, спогад,
Та все ж добре, що не одна, у кімнаті ж є поряд,
Те мовчання на шматочки, душеньку ріже й рве,
То за щастя, добра пам`ять, ніколи не зітре.
Тож прийшло кохання,ласка,пісні колискові,
Під парканом, на обійсті й зірки вечорові,
Воркував, тоді, як голуб, притулявсь до щічки,
А по травах, іскрились світлячки, раді нічці.
Мов купалися у квітах, їли полуниці,
Як у пташки, серце співало, світять зіниці,
Оце й жить надихає, із старістю боротись,
Про старого в клопотах, із цим треба змиритись.
У душі, все ж гнів й образу, таїть на білий світ,
Чом кохання істинного, такий короткий вік.
08.08.2019р
ID:
845397
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.08.2019 10:17:10
© дата внесення змiн: 14.09.2024 11:05:58
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
