З думками у кімнаті ( віршована розповідь)

Розчинився  у  повітрі,    п`янкий  запах  м`яти,
А  горобчики  цвірінькають,  жваво  вдовж  хати,
 Ото  літо,  насолода,  всім  радість  приносить,
І  вона,  життям  тішиться,  як  сонечко  сходить  .

Все  ж  думки,  як  п`явки  діють,  аж  сльози  на  очах,
Була  молодість  яскрава,  літала  на  крилах,
У  одній  кімнаті  нині,  у  вікні  шмат  неба,
А    у  другій  лиш  сопіння,  в  діда  ж  до  сну  зваба.

Вить  по  хаті,  немов  привид,  муха  залетіла,
В  голові  рій  копошиться  -  жити    так  хотіла?
І  не  снилось  й  не  гадалось,  підкралася  старість,
Он  сусідка  молоденька,  охоплює  заздрість.

Відспівало  тепле  літо  й  весна  -  красна,  спогад,
Та  все  ж  добре,  що  не  одна,  у  кімнаті  ж  є  поряд,
Те  мовчання  на  шматочки,  душеньку  ріже  й  рве,
То  за  щастя,    добра  пам`ять,  ніколи  не  зітре.

Тож  прийшло  кохання,ласка,пісні  колискові,
Під  парканом,  на  обійсті  й  зірки  вечорові,
Воркував,  тоді,  як  голуб,  притулявсь  до  щічки,
А  по  травах,  іскрились  світлячки,  раді  нічці.

Мов  купалися  у  квітах,  їли  полуниці,
Як  у  пташки,  серце  співало,  світять  зіниці,
Оце  й  жить  надихає,  із  старістю  боротись,
Про  старого  в  клопотах,  із  цим  треба  змиритись.

У  душі,  все  ж  гнів  й  образу,  таїть  на  білий  світ,
Чом  кохання  істинного,  такий  короткий  вік.

                                                                                         08.08.2019р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2019
автор: Ніна Незламна