Зима весні встелила рушники:
По білім - білим ніжно вишивала,
Топтала десь загублені стежки,
Із хлібом й сіллю подругу чекала.
Мережила чарівні хоругви,
Вкладала зорі у чудні віночки
І марила, і гнала з голови
Сумні думки - останні свої дочки.
Ой світе, світе! - Скоро зацвітеш
В кольорах недопитої веселки,
Усе нове в розмаю віднайдеш,
У музиці, де зріють закапелки.
(С) Леся Утриско
