Для чого нам слова, скажи, для чого,
Коли давно вже знаємо про все...
Поєднані таємним діалогом -
Зостанемось в мелодіях пісень,
Уквітчаних народженим бажанням...
Омріяних серцями... Помовчи.
Послухай ті мелодії кохання,
Хоч інколи і солод в них гірчить...
Та в них ти не почуєш епілогу.
Зрікаюсь того вбивчого кінця,
Свідомо обираючи дорогу -
Кохання безкінечного кільця.
Мовчання не страшусь. Воно не ріже,
Як ріжуть серце інколи слова.
Хоч серцю часом холодно і сніжно -
Проте його надія зігріва...
