Пахне яблуком стиглим і сухою травою,
В’юнка стежка в садку, що до школи веде,
Навесні пахне цвітом, пахне сонцем і літом,
Її в цілому світі не знайти більш ніде.
Там дитинство заснуло на спочилих покосах,
Колискову виводили птахи в гіллі,
І доріжка до нього загубилась у росах,
У далекій солодкій, барвистій імлі.
Рік за роком лелеки проводжають у вирій,
А вертаючись весну приносять мені,
Спориші на доріжку, цвіт садів у затишку,
Дні забуті дитинства, що приходять у сні.