Похмурий дощ, поспішно біг по справах,
в дорозі він не був ніколи млявим.
Все біг і біг, крутився,падав,розбивався,
з сирою землею обіймався до неї рвався.
Не зупинявся, ніщо йому не стане на заваді,
коли летить він стрімко на зустріч Ладі.
А ще хитреньки дощ любив побешкетувати,
когось намочити,зненацька застати і налякати.
Стікає швидко він все вдаль, по тротуару, безупинно.
Вітер дужо дмуха, краплини розриває, швидкоплинно.
Ні сум , ні холод, а ні втома його вже не потурбують,
він бачить світло,воно кличе, промінчики теплом лікують.
