| |
| Перевірка розміру |
|
|
|
honeypot
|
Вже німіє від крику…
|
Вже німіє від крику…
Та ніхто так надалі не чує.
Викидає гвоздику
Та одної завжди щось бракує…
Знову хлопці під кулі,
Знову знищені долі хоробрих.
Й не кують вже зозулі
На деревах від кровеньки мокрих…
Не співа соловейко,
Тільки виє собака протяжно.
Спить собі козаченько,
Вже для нього нічого не тяжко…
Знову вітер гойдає
І заплутує коси прощання.
Вона сльози ховає,
Їхня зустріч назавжди остання…
Вже німіє від крику…
Та ніхто так надалі не чує.
Викидає гвоздику
Та одної завжди щось бракує…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
ID:
774961
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 03.02.2018 20:10:55
© дата внесення змiн: 03.02.2018 20:10:55
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ
|
|
| ДО ВУС синоніми |
Знайти несловникові синоніми до слова: ОповзеньЮхниця Євген: - Знайти несловникові синоніми до слова: ВідчуженняEnol: -
|
|
|
Нові твори |
|
|
|
|
Обрати твори за період:
|
|
