В’язень.
( переклад)
Сиджу я прикутий в темниці сирій,
В неволі скормився, орел молодий…
Сумний мій товариш, махає крилом
І їжу криваву клює під вікном.
Клює, і кидає,і зирка в вікно,
І ніби зі мною замислив одно,
Очима він манить і криком своїм
І мовити хоче: « Давай же, злетім!
Бо ж вільні ми птахи; пора, брат, пора!
Туди, де з-за хмари біліє гора,
Туди, де синіє заморська земля,
Туди, де лиш вітер гуляє…і я!..»
Узник.
А Пушкин.
Сижу за решёткой в темнице строй,
Вскормлённый в неволе орёл молодой,
Мой грустный товарищ , махая крылом,
Кровавую пищу клюёт под окном,
Клюёт, и бросает, и смотрит в окно,
Как будто со мною задумал одно.
Зовёт меня взглядом и криком своим
И вымолвить хочет: « Давай улетим!
Мы вольные птицы; пора, брат, пора!
Туда, где за тучей белеет гора,
Туда, где синеют морские края,
Туда, где гуляет лишь ветер…да я!..»
